понеділок, 25 січня 2021 р.
неділю, 24 січня 2021 р.
суботу, 23 січня 2021 р.
Цікава зимова прогулянка 🎨🖌️☃️
Сніговик. Наталя Забіла
Якось рясно падав зранку
сніг блискучий, як срібло.
Біля школи аж до ґанку
кучугури намело.
Потім сонечко пригріло,
сніг прив’янув на дворі.
Узялися тут за діло
на перерві школярі.
Сніг качали та ліпили,
хто як міг і хто як звик,
і невдовзі виріс білий
величезний сніговик.
Із вуглинок чорні очі,
ніс кирпатий з буряка,
руки в боки — ніби хоче
танцювати гопака!
День пролинув непомітно,
йде додому дітвора.
І лишивсь вночі самітний
сніговик серед двора.
От як стало зовсім тихо,
ворухнувся сніговик,
подививсь на білі стріхи,
в правий бік і в лівий бік.
Подивився на дорогу,
на пухкий блискучий сніг…
Раптом бачить: коло нього
щось чорніє біля ніг.
Він незграбно нахилився
та пильніше придивився:
що це? — зошити й книжки
загубили хлопчаки?
І на кожному із зшитків
він побачив в той же час
напис, виведений чітко:
«Кость Петренко.
Перший клас».
— Кость Петренко?
Хто ж цей хлопчик,
що книжки шанує так? —
А з-під стріхи враз горобчик
каже: — Це меткий хлопчак!
Він веселий, він завзятий,
він раніш за всіх встає
і ніколи із рогаток
нас, горобчиків, не б’є!
Знає множення й складання,
сам я бачив у вікно:
як дадуть йому завдання —
вмить розв’язане воно!
Сніговик подумав трішки,
обтрусив від снігу книжку,
під пахву він зшитки взяв
і горобчику сказав:
— Ну, як справді
цей хлопчина
отакий, як кажеш ти,
то вже, значить, неодмінно
слід йому допомогти!
Хай вже так, книжки додому
віднесу я сам йому.
Тільки путь, тобі знайому,
покажи мені пряму!
От шкода — ніхто не бачив,
як, зібравши ті книжки,
сніговик ішов терпляче,
кроки роблячи важкі.
Тільки місяць придивлявся
і страшенно дивувався,
визираючи з-за хмар:
— Он який іде школяр!..
Важко йти ногами з снігу!
Та, хоч рухатись не звик,
на слизьку ступає кригу
добрий білий сніговик.
Йде до річки, через кладку,
потім вулицею впрост
до самісінької хатки,
де живе Петренко Кость.
Ось підходить і злегенька
він постукав у вікно.
— Гей, виходь-но,
Кость Петренко!
Ось тобі твоє майно!
Костик вже лягав у ліжко.
Чує — хто це стукотить?..
Вибіг він і бачить: книжка
під віконечком лежить!
Ось і друга! Ось і зшитки!..
А на стежці до воріт —
на снігу виразно видко —
чийсь важкий відбився слід.
Вдалині ж іде на мостик
білий-білий чоловік…
Здивувався дуже Костик:
— Та невже ж це сніговик?!
Вранці Кость прибіг до школи,
подивився — диво з див!
Сніговик — немов ніколи
і нікуди не ходив!
Кость усім про цю пригоду
розповів серед двора.
Ще такого дива зроду
не чувала дітвора!
Хвилювались хлопці дуже:
— Ну й пригода! От так ніч!.. —
Сніговик стояв байдуже,
наче й не про нього річ.
Та хоч що б не говорили,
а ніхто не сумнівавсь.
Тільки сторож —
дід Гаврило —
щось у бороду всміхавсь.
середу, 20 січня 2021 р.
вівторок, 19 січня 2021 р.
Консультація для батьків. "Мобільні телефони. Користь чи шкода."
Звірі взимку. Пізнавальні матеріали.
ЗВІРІ ВЗИМКУ
Узимку на землі, деревах, кущах лежить сніг. Здається, що життя в лісі, на луці зовсім завмерло, але насправді це не так. Під снігом і в товщі снігу по численних ходах снують лісові і польові миші, землерийки. Вони бігають не лише під снігом, а й на його поверхні, залишаючи ланцюжки слідів.
Порівняйте сліди миші і білки.
Заєць весь день дрімає у ямці, зробленій у снігу. Незадовго до заходу сонця він виходить на пошуки корму. Обгризає кору, пагони молодих дерев і кущів, знаходить копиці сіна, пожухлий бур’ян. Може забігти в сад, щоб поласувати корою фруктових дерев.
Лисиця взимку живе сама. Хутро в неї в цей час густе й пухнасте. Тому вона спить просто на снігу. Лігво лисиці на снігу - це невелика ямка. Коли розгуляється негода - снігопад чи сильний мороз, лисиця ховається в нору.
Найчастіше ланцюжки лисячих слідів можна побачити біля стіжків соломи, де зимують миші. Полює лисиця і на зайців та пташок. Не гребує рештками тварин. Буває, що заглядає й до курника.
Ведмідь заліг у барліг до весни. Йому не треба виходити на полювання, бо вистачає власного жиру, який він накопичив восени.
На кінець зими у ведмедиці народжуються маленькі сліпі ведмежата. Ведмедиця годує їх своїм молоком. А коли пригріє весняне сонце, виведе їх з барлогу.
Козулі взимку збираються в табунці. Верховодять у них завжди старі самки, а самці тримаються позаду. Живляться козулі молодими пагонами кущів і дерев. Для відпочинку розгрібають копитами сніг і верхній шар землі та лягають на деякій відстані одна від одної. Так краще вберегтися від ворога.
Дикі кабани в пошуках корму рухаються стадами. Вони розгрібають сніг та опале листя, знаходять жолуді, горіхи ліщини, личинки різних комах, гризуть кору дерев.
вівторок, 12 січня 2021 р.
понеділок, 4 січня 2021 р.
Зима-фотограф проявляє плівку.Працює майстер впевнено, уміло.Ось — чорний птах упав на чорну гілку.За мить — на білій гілці птаха біла.
***
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй, певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
чиясь душа, прозора при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде…
(Ліна Костенко)